хвалькува́тий
[хвал'куватией]
м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і
Смотреть больше слов в «Орфоепічному словнику української мови»
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РД... смотреть
ХВАЛЬКУВА́ТИЙ, а, е.1. Який любить хвалити себе, схильний до вихваляння.Чирик був старим, досвідченим горобцем .. Але він не зважав на свої роки, а, як... смотреть
-а, -е. 1) Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. 2) Який містить похвальбу.
-а, -е.1》 Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння.2》 Який містить похвальбу.
(який любить хвалити себе) хвастливий, хвальковитий, чванькуватий, нескромний, задавакуватий.
ад'єктивхвастливый
див. пихатий; хвалько
【形】 爱夸口的, 爱吹牛的
{хвалкува́тией} м. (на) -тому/ -тім, мн. -ті.
= хвальковитий хвастливый
хвалькува́тий прикметник
chełpliwy