велича́тися
[веилиечатиес'а]
-айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а
Смотреть больше слов в «Орфоепічному словнику української мови»
БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИС... смотреть
ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін.– Не скажете, шановна ґаздине, як нам дійти до місце... смотреть
-аюся, -аєшся, недок. 1) розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. 2) Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь. || Повод... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: величаючисьважничатьДеепричастная форма: важничая
-аюся, -аєшся, недок. 1》 розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін.2》 Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь.|| Пово... смотреть
To put on (to give oneself) airs, to bridle up; to mount (to ride) the high horse; sl. to put on side
пишатися, чванитися, БУНДЮЧИТИСЯ, вихвалятися, ок. ставитися, ід. дерти носа , кирпу гнути; Р. називатися.
див. чванитися
{веилиеча́тиеса} -а́йуса, -а́йеіс:а, -а́йеіц:а, -а́йуц:а.
велича́тися дієслово недоконаного виду