архімандри́т
[арх'імандрит]
-та, м. (на) -тов'і/ -т'і, мн. -тие, -т'іў
Смотреть больше слов в «Орфоепічному словнику української мови»
АРХІМАНДРИ́Т, а, ч.У православ'ї – найвище духовне звання монахів; титул ігумена монастиря;// Особа, що має цей титул.З монастиря .. У золоті, аж сяє. ... смотреть
(грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці)вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів... смотреть
архімандрит; ч. (гр., букв. - старший над паствою) у православній церкві титул настоятелів великих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій; титул ігумена монастиря. Вперше титул архімандрит введено у християнській церкві в 5 ст., а в Київській Русі - з 12 ст. архімандрит обирався пожиттєво з правом носити митру і жезл.... смотреть
(грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці) вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, провідників духовних місій; у грец. церкві вживалося з V ст.; в Україні вперше зустрічається під 1174 щодо ігумена Києво-Печерського монастиря Полікарпа.... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел.архимандрит
[arhimaridryt]ч.archimandryta реліг.
-а, ч. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря. || Особа, що має цей титул.
архімандри́т (грец. αρχιμανδρίτης, букв. – старший над паствою) у православній церкві титул настоятелів великих чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій.... смотреть
-а, ч. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря.|| Особа, що має цей титул.
церк.archimandrite
{а́рхімандри́т} -та, м. (на) -тові/ -ті, мн. -тие, -тіў.
архімандри́т іменник чоловічого роду, істота
-а m archimandryta; przeor
архімандрит, -а
архимандрит
архімандрит